Прес-центрНовини"Донецька область у подіях та особах": Слов’я...
Новини

26.03.2024, 14:15

Уряд ухвалив важливі зміни щодо виплат переселенцям

Інші новини

13.03.2024, 11:35

Про онлайн курс « Декларуйся»

26.02.2024, 15:15

Тренінг на тему: TONE FROM THE TOP: ефективний антикорупційний менеджмент в організації

15.02.2024, 13:40

Саміт міст та регіонів при Раді Європи в місті Монс

07.02.2024, 15:10

Рада продовжила воєнний стан до 13 травня 2024 року

"Донецька область у подіях та особах": Слов’янськ – найстародавніше місто Донеччини

27 квітня 2018 року, 11:15

Слов’янськ (Тор) – найстародавніше місто у Донецькій області. Засноване в сімнадцятому столітті як місто-фортеця для захисту південних кордонів держави від нападу кримських татар. Знаходиться у північно-західній частині області.

 

Чим приваблює місто

 

Унікальними озерами з мінеральною водою і цілющими грязями

 

Слов’янськ – край озер.  Є серед них особливі.

У північній частині міста знаходяться озера Сліпне, Ріпне і Вейсове - це єдині на Україні соляні озера, що знаходяться на великій відстані від моря. Мінералізація озер бере свій початок в пластах кам’яної солі, яку розмивають підземні води і по тріщинах під тиском піднімаються на поверхню.  Лікувальні грязі цих озер  - це продукт безперервного розпаду різноманітних мікроорганізмів і рослин, що сприяє розвитку та життєдіяльності корисних бактерій.

Коли люди помітили цілющі властивості мінеральних вод невідомо, офіціальну медичну санкцію вони отримали в 1832 р. З цього часу і  починається розвиток курорту «Мінеральні води».

Наприкінці XIX ст. Слов’янські Мінеральні води набули признання громадського значення, а Медичний департамент, розглянувши хімічний склад води,  відніс їх до складу найпотужніших соляних джерел в імперії.

В різних комбінаціях з дистильованою водою, мінеральні води використовували для інгаляцій, лікування ревматизму, золотухи, подагри, хронічних катарів, захворювань шкіри тощо.  За своїми показниками, Слов’янські мінеральні води належать до найсильніших солево-йодо-бромових розсолів серед європейських держав. Купання в озерах прирівнюється до морських курортів. Велику  перевагу має купання саме в Ріпному озері. Озер з такою концентрацією розсолу ні в Україні, ані за кордоном немає, він подібний до води Чорного моря.

Великою популярністю користуються лікувальні грязі, вони  застосовуються при багатьох хронічних хворобах і представляють могутню терапевтичну дію. Найкращими вважаються мінеральні грязі озер Вeйсова і Сліпного.

В сезон 1898 р. процент повного одужання ревматиків склав 82%, по іншим захворюванням середній показник – 75%. На підставі цього Слов’янські лікувальні грязі визнано одними з кращих лікувальних факторів цього типу. Лейб-медики навіть рекомендували дітям царської сім’ї лікуватися  на  «Мінеральних водах» Слов’янська.

На міжнародній бальнеологічній виставці 1907 року в Спа (Бельгія) грязі отримали вищу винагороду –Гран-Прі.

Сьогодні курорт, його благоустрій переживають не кращі часи і потребують уваги і підтримки з боку держави, але цілющі мінеральні води та грязі приваблюють людей . З кінця травня і до початку жовтня  озера приймають безліч бажаючих відпочити, засмагнути і зануритися в ласкаві мінеральні води унікальних озер, до яких ще додається неймовірне повітря соснового бору.

1.jpg
 

Керамікою

Слов’янськ вважають містом кераміків.

Родовища вогнетривких глин обумовили розвиток тут керамічного виробництва. Перші вироби з глини з’явилися ще в 6-4 тис. до н.е. про що свідчать артефакти, знайдені на Слов’янщині. У 8-10 ст. н.е. гончарство стає ремеслом. Наприкінці ХIХ ст. в місті працюють десятки гончарних майстерень. Поступово виробництво вдосконалюється, технології змінюються, гончарну продукцію витісняє фабрична.

Дешева, високоякісна, легкодоступна глина приваблює підприємців. Поляки Дзевульский і Лянге будують тут фабрику теракотових плиток, що згодом стає керамічним комбінатом, фабрикант М.Кузнєцов одне з своїх підприємств  будує у Слов’янську. Фарфор і фаянс цієї фабрики відрізняються високими технічними показниками. Німці брати Ессен  дали початок ізоляторному виробництву в місті, яке згодом виросло в  потужну галузь, що забезпечувала технічним фарфором понад 50 країн світу.

Наприкінці ХХ – поч. ХХI століть відбувається сплеск керамічного виробництва. Сотні підприємців  відкривають керамічні цеха, створюють кооперативи, будуються нові сучасні підприємства - Керамічні маси Донбасу та Zeus Ceramica.

Далеко за межами України відома творчість слов’янських художників-кераміків. Їх роботи

зберігаються в музеях і приватних колекціях.

Саме тут, в місті кераміків, народилась відома скульптор-керамік Наталія Максимченко – член спілки художників СРСР. Більше 400 робіт: від скульптури до утилітарної кераміки, подаровані місту, їх можна побачити  в експозиції музею.

Увагу гостей привертає унікальний керамічний ринок – єдиний на Україні.

 2.jpg

Стародавньою історією  

 

«Дике поле» – саме так називали місцевість, де сьогодні розташоване місто Слов’янськ. Та чи справді вона була «дикою»? Багато історичних подій відбулося на цій території. Вряд чи на Донецькій землі знайдеться ще така багата  на історичні події та археологічні знахідки територія. Археологи стверджують, що перші стоянки мають вік біля 70 тисяч років, але час їх не пощадив. Більше матеріалів для дослідження перших поселень дає доба неоліту (нового  кам’яного віку IV тис. до н.е.), отримані матеріали щодо поселень епохи бронзи (III-I тис. до н.е). До пізніших періодів (VII-IV ст. до н. е.) відноситься присутність на нашій території могутніх кочовиків – скіфів, котрих вабили широкі квітучі степи з розмаїттям різнотрав'я, життєво необхідні водні артерії та наявність такої сировини як сіль.

У II ст. до н. е.-I ст. н. е. на зміну скіфам прийшли не менш войовничі сармати. Їх племена на території району представленні поселеннями та підкурганними похованнями. Не пустувала земля Слов'янщини і в більш пізні часи: так, на території краю виявлені сліди пеньківської культури (V-IV ст.), існує два укріплених городища і десятки малих селищ Салтово-маяцької культури (VIII-X ст.), відзначені численні знахідки половецького кола старожитностей (ХI-XIII ст.) .

Літописні джерела та археологічні дослідження дають право стверджувати, що битва князя Ігоря з половцями (1185 р.), оспівана в  пам’ятці світової літератури «Слово о полку Ігореві», відбулася поблизу міста Слов’янська.

На початку XIII ст. в ці степи вторглися татаро-монголи, тридцятитисячне військо яких під проводом Джебе і Субедея у 1223 року розгромило русько-половецькi сили, після чого землі Слов'янщини на довгий час потрапили під владу Золотої Орди, про що свідчить багатий археологічний і нумізматичний матеріал.

З XVII століття почалося нове заселення «дикого поля». За Указом царя Олексія Михайловича тут, на Торських соляних озерах, будується  фортеця Тор, яка майже через 100 років, уже за наказом цариці Єкатерини II,  перейменовується у місто Слов’янськ.

Щороку вчені-археологи проводять наукові дослідження на слов’янщині, знаходячі нові підтвердження  існування тут різних цивілізацій, особливості їх життя та боротьби.

3.jpg

 За матеріалами Слов'янського краєзнавчого музею

Прес-служба